ЯК ВМИРАЄ ПРИСТРАСТЬ: АНАТОМІЯ ТИХОЇ ЗРАДИ
Вона не зникає зі скандалом. Вона згасає під шурхіт домашніх капців
Згадай, як усе починалося. Згадай той погляд, яким він дивився на тебе в перші півроку. Він не міг спокійно стояти поруч на ескалаторі — його рука обов'язково сповзала під твоє пальто, притискаючи до себе. Він цілував тебе в шию біля дверей ліфта, жадібно вдихаючи твій запах, і шепотів такі речі, від яких у тебе підгинались коліна просто серед вулиці. Ти була для нього наркотиком, недосяжною здобиччю, жінкою, заради дотику якої він був готовий летіти на інший кінець міста.
А тепер подивися на те, що відбувається зараз. Куди все це поділося?
Ніхто не попереджає жінок, як саме вмирає бажання. Воно не зникає раптово. Воно розчиняється в нескінченних розмовах про те, що купити в супермаркеті, хто забере дитину з садочка, чому знову скрипить дверцята шафи і що приготувати на вечерю. Непомітно для самої себе ти перестала бути коханкою. Ти стала найкомфортнішою, найтурботливішою, бездоганною... мамою дорослого чоловіка.
Ти зустрічаєш його з роботи втомлена, у зручному домашньому костюмі, з запахом смаженої цибулі на волоссі. Ти питаєш: «Ти голодний? Як справи на роботі?». А він сухо цілує тебе в куточок губ, бере тарілку, сідає за стіл і втикає очі в екран телефону. І в цьому погляді більше немає ні жаги, ні інтересу, ні вогню. Там є лише звичка. Безпечна, сита, абсолютно асексуальна звичка.
Чоловік ніколи не хоче те, що йому гарантовано. Чоловіче лібідо влаштоване як мисливський механізм: воно спалахує на небезпеку, на дефіцит, на таємницю і на жінку, яку він щодня боїться втратити. Як тільки ти стаєш зручною — ти перестаєш бути бажаною.